Енергозбереження, як діяльність, спрямована на раціональне використання енергії і природних енергетичних ресурсів, – державна проблема, яка постала на порядок денний слідом за найважливішою політичною подією в житті України – здобуттям незалежності.
Входження у світову економіку неминуче вимагає створення продукції, конкурентоспроможної на світових ринках. Але існуюча промислова база, із високою енергоємністю вітчизняної продукції, була орієнтована на низьку вартість енергетичної складової, котра дотувалася державою. Це призвело до суттєвого технологічного відставання більшості галузей економіки від рівня розвинених країн, незадовільної галузевої структури національної економіки, негативного впливу «тіньового» сектора, зокрема, імпортно-експортних операцій, що об’єктивно обмежує конкурентоспроможність національного виробництва і лягає важким тягарем на економіку – особливо за умов її зовнішньої енергетичної залежності. На відміну від промислово розвинених країн, де енергозбереження є елементом економічної та екологічної доцільності, для України – це питання виживання в ринкових умовах і входження в європейські та світові ринки.
Крім того, останнім часом все більше проявляються негативні тенденції, пов’язані з науково-технічним прогресом. По-перше, велика доля тиску промисловості на навколишнє середовище тепер починає порушувати природні процеси вже у глобальному масштабі. По-друге, виникла стійка світова тенденція до зростання вартості енергії. Для енергозбереження ж характерна висока економічна ефективність. Витрати на тонну умовного палива, отриманого за рахунок енергозбереження, в декілька разів менші за витрати на його видобуток чи купівлю.
Для того, щоб підтримувати сучасний рівень добробуту, людству найближчим часом доведеться переходити на нові системи енергопостачання. Без цього сумарне споживання високоякісних енергетичних ресурсів, за умов постійного зменшення здібності навколишнього середовища протидіяти тискові енергетики, призведе до зростання загальних витрат навіть при постійному рівні енергоспоживання. Щоб забезпечити економічний розвиток людства без значних витрат, які можуть звести нанівець всі вигоди, необхідно переходити на екологічно більш чисті технології виробництва енергії, на використання поновлюваних джерел енергії.
Все це обумовлює актуальність вивчення дисципліни «Енергозбереження та використання поновлюваних джерел енергії».
Мета і завдання дисципліни
Мета – засвоєння студентами методів і засобів використанням різних видів енергії та різноманітних енергетичних пристроїв і обладнання, ознайомлення із існуючими та перспективними способи енергозбереження, принципами, способами та особливостями застосування поновлюваних (відновлюваних) джерел енергії, що застосовуються для задоволення потреб сучасного виробництва; формування навичок системного підходу до створення та використання сучасних енергетичних засобів, наукових досліджень, адміністративно-організаційного управління.
Завдання – засвоєння студентами знань в обсязі програми щодо класифікації джерел енергії та палива, принципів і методів енергозбереження, експлуатації сучасних енергетичних засобів, вивчення можливостей і перспектив поновлюваних (відновлюваних) джерел енергії, створення та дослідження їх моделей у сучасних програмних пакетах у відповідності до вимог національних та міжнародних стандартів.